Тема: Марина Павленко. «Бабусині хустки»

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF) 

 

Тема: Марина Павленко. «Бабусині хустки»

Мета: ознайомити учнів з творчістю Марини Павленко; дати поняття щодо традицій і звичаїв, пов’язаними з хусткою, які існували на Україні, і які збереглися до сьогодення; дати поняття про хустку та її види, значення в українській літературі, виховувати любов до свого народу, до традицій. 

Обладнання: збірки творів Марини Павленко, її портрет, портрети українських жінок, рушники, неживі квіти на столі, інтер’єр хата, стіл .  

Епіграф до уроку:                                                                                Ой хустино, хустиночко!

                                                                                                                 Мережана, шита.

                                                                                                                    Т.Г.Шевченко

Заздалегідь учні отримали завдання:

1.      Прочитати оповідання М.Павленко «Бабусині хустки».

2.      Повідомлення про українську хустку.

3.      Виписати цитати до характеристики бабусі.

Хід уроку

I.Оголошення теми, мети уроку.

II.Вивчення нового матеріалу:

Звучить пісня «Хусточка моя»

Вчитель: Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнюючим елементом жіночого народного одягу.

Українська світлиця. Дівчата в різних хустках.

 

Перша дівчина: Дівчатам належить ходити з відкритою головою, але це не завжди можливо. Холод взимку та спека влітку змушують їх покривати голову хусткою.

На Лівобережжі влітку дівчата складають хустку навскіс трикутником і обмотують її навколо голови, а тім’я залишають відкритим, «щоб волосся видко...». З лівого боку до хустки пришпилюється квітка рожі або гілочка зеленого барвінку. Зимою дівчата, якщо беруть хустку, то так нею закутуються, як молодиці.

Друга дівчина: На Правобережжі хусткою дівчата користуються лише у випадку крайньої потреби. Коли вже беруть хустку, то літом і зимою обгортують нею голову так самісінько, як і жінки, але ззаду на спині з-під хустки повинна визирати коса.

Третя дівчина: У галицьких селах, понад річкою Опір, ще й досі збереглося старослав’янське дівоче вкриття голови – луб’яний віночок, обгорнений хусткою, а зверху покритий білою прозорою тканиною, ніби денце шапки. З-під вінка на спину спускаються кілька кольорових стрічок та волосся, заплетене у дві коси.

Четверта дівчина: На Херсонщині, під час роботи, дівчата й молодиці «вив’язуються» білими хустками. Цей звичай, ймовірно, запозичений від сусідів.

На всьому півдні України, в степах, де немилосердно пече сонце і «запалює» обличчя, дівчата, боронячись від загару, замотуються білою хусткою так, що ледве визирають очі.