Урок літератури рідного краю «Поети Луганщини про Україну»

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF) 

 

Урок літератури рідного краю «Поети Луганщини про Україну»   

Вчитель: ЛІТЕРАТУРНА ЛУГАНЩИНА ВІДДАВНА РЯСНІЄ ЯСКРАВИМИ ІМЕНАМИ БАГАТО З НИХ ВАМ ЗНАЙОМІ 

(заповнюється книжкова виставка, учні по черзі ставлять книги з короткими коментарями)

 

1 учень: В донецьких степах черпав натхнення відомий поет, перекладач, прозаїк Микита Чернявський.

2       Учень: Шлях до вершин світової поезії у неперевершеного Володимира Сосюри простерся із Лисичого над Дінцем.

3       Учень: Вірний сільській темі старійшина Луганської письменницької організації Іван Савич.

4       Учень: Сильно й талановито заявила про себе член Спілки письменників України Антоніна Листопад.

5       Учень: Донбас посміхається і смішить інших разом із Новоайдарським гумористом Миколою Сенчилом.

6       Учень: Співцем степового Донбасу називають м’якого й проникливого лірика Івана Миколайовича Світличного.

7       Учень: Талановитий, непримиренний до байдужості і зла, як і скрізь в нелегкому житті, в літературу ввійшов і йде в ній чесним шляхом Микола Малахута.

8       Учень: Часто у видавництвах Донецька й Луганська виходять колективні збірки луганських літераторів.

 

Вчитель: А ми до уроку уклали невеличку збірку поезій і зараз хочемо провести її презентацію. Презентація – (лат.) подаю, вручаю. Первісне значення – вручаю вексель для оплати. Нове (сучасне) значення – перший показ, відкриття чогось нового: фільму, новоствореної організації, в даному випадку – книги.

(на фоні музики)

Збірка поезій “Живе у небі зірка Україна” (за творами поетів Луганщини). Упорядники 10-Б клас, Молодогвардійськ


 

         Вчитель: Відкриваємо книгу. Як і кожна книга, вона починається передмовою.

(Далі ролі розподіляються між  учнями за розділами)

 

ПЕРЕДМОВА 

Декілька років луганський тому поет Іван Низовий написав:

         Не сховати нам в тумані

         Всі колишні сороми!

         Українці на Лугані,

         Знайте:

         “Правнуки погані       

         Славних прадідів” –

         Це ми... 

Ми вирішили посперечатись з Іваном Даниловичем. Знайомлячись із творчістю Луганських поетів, ми прочитали велику кількість віршів, в яких знайшли теплі душевні слова, присвячені українській землі, в яких відчувається гордість за нашу незалежну державу і надії на її велике майбутнє. Всі ці слова мовлені нашими земляками. Прослухавши їх, сподіваюсь всі присутні зрозуміють: так кривити душею неможливо. Так можуть говорити тільки справжні громадяни, справжні патріоти. Так можуть говорити славних прадідів не менш славні правнуки. Та що там переконувати. Краще послухати. Перегортаю сторінку.

 

РОЗДІЛ 1 

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ 

Жив на світі поет. Захоплювався і страждав, розчаровувався і втішався, любив і співав. Потрясався красою світу й заглядав смерті в очі, знаходив і втрачав, прозрівав і помилявся. Ніхто й ніколи не зможе дивитися на світ так, як він, осяватися й горіти, як він. Усе те перейшло в слово і в слові живе.

         Жив на землі поет. Один з найтонших і найщиріших ліриків слов’янського світу, соловей України, співець Донбасу, поет, Луганщина якого теж вважає своїм, бо тут він провів найкращі роки свого життя – дитинство і юність.

         Володимир Сосюра – високий поетичний світ, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й живе любов до України.

         Говорять, що поезію зайве аналізувати, її треба відчувати, сприймати не стільки розумом, стільки серцем.

В більшості людей, обізнаних з українською літературою, словосполучення “любіть Україну” викликає в пам’яті ім’я Володимира Сосюри, а ім’я Володимира Сосюри асоціюється із словами “любіть Україну”.

(Звучить поезія В. Сосюри у виконанні учня)