Тема. Урок української літератури. 6 клас. «А ми співаємо, весну зустрічаємо!».

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF) 

 

Тема. Урок української літератури. 6 клас. «А ми співаємо, весну зустрічаємо!».

Мета: продовжити знайомити учнів з українськими народними піснями весняного календарного циклу; розвивати творчі здібності дітей, залучати до успадкування українського фольклору; виховувати любов до національних традицій і бажання відроджувати, оберігати їх.

Обладнання: МР 3 програвач, записи веснянок, українські рушники, печиво у вигляді пташок, книжкова виставка, ілюстрації учнів.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда:

-          Яку роль у житті українського народу відіграє пісня?

-          Які ви знаєте прислів’я про українську пісню?

-          Звідки, на вашу думку, бере початок українська народна музика?

-          Як ви вважаєте, чому Україна так славиться піснями?

ІІІ. Мотивація навчання школярів.

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну та порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

-          Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

-          Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

-          Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

-          Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Отже, величезний скарб мудрості та краси передали нам предки. Уявити рідну землю без пісень неможливо. В календарно – обрядовій поезії слово поєднувалося з драматичною дією, музикою, танцями, іграми.

 

ІV. Оголошення теми уроку.

Сьогодні ми поговоримо про традиції українського народу зустрічати весну, про зародки українського театру, який нерозривно пов'язаний з піснями, обрядами.

V. Сприйняття й усвідомлення учнями навчального матеріалу.

Початки театру в Україні сягають у глибину століть. Його джерелами є усна народна творчість, зокрема народні обряди та ігри. Типовим зразком театралізованих дійств були народні обрядові пісні, ігри, танки. Вони нерозривно пов’язані з трудовою діяльністю людини і мали магічний характер: словом і рухами дійові особи прагнули задобрити сили природи, щоб одержати багаті врожаї.

В народних іграх звучало іскристе слово, гарна мелодія, чіткі рухи та жести, пісня поєднувалася із танком, а поетичне слово з пантомімою, завдяки чому народні видовища набували справжньої художності. Через слово, діалог, дотепне запитання, кмітливу відповідь, пластичні рухи учасники ігор прагнули викликати глибокі почуття і позитивні настрої в глядачів.

Також побутувала народна традиція наряджатися підчас гри якоюсь твариною. Такі ряджені виконували магічні дії, що мали забезпечити людині добре полювання, удачу, щасливе господарювання. Такі дійства перетворювалися на справжні народні вистави. У різних місцевостях вони мали різні варіанти.

Важко відшукати поетичні обряди в повсякденному побуті наших предків, ніж дійства, пов’язані із зустріччю весни. Пробудження природи від зимової сплячки символізувало в дохристиянські часи й народження Нового року (21 березня). Саме весною наші предки відзначали новолітування. Живучи серед мальовничої природи, вони відчували нерозривний зв'язок із нею і часто уособлювали її, уявляючи як живу істоту.