«Ні я жива! Я буду вічно жити» (літературно-мистецька композиція)

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF)

 

«Ні я жива! Я буду вічно жити»

(літературно-мистецька композиція)

 

 

 

В-1. Є в нашій літературі імена, що не потребують ні пишних шат красномовності, ані високих епітетів. Бо вони входять в свідомість кожного з нас з самого малечку, як голос матері, як сонячне світло, як подих вітру.

 

В-2. До них належить ім’я безсмертної поетеси, нареченої іменем своєї землі, – Леся Українка.

 

В-1 Ти себе Українкою звала,

         І чи краще знайти ім’я,

         Тій, що радістю в муках сіяла...

                                               М.Рильський

 

В-2   Твоє слово разюче, як зброя,

         Що боронить свій край і свій дім,

         І схиляю в шанобі чоло я

         Перед світлим безсмертям твоїм.

                                               В.Сосюра

 

В-1.   139 років тому – 25 лютого 1871 року народилася майбутня співачка досвітніх огнів, донька Прометея – Леся Українка.

 

В-2.   Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Лесі Українки. Тож нехай лунає поміж нас слово Лесі і слово про Лесю як наша шана її величній пам’яті.

 

Сцена 1. « Родина. Дитинство » http://lesya.info/store/foto/lu_1878-1879_big.jpg

 ( Лунають звуки сопілки. Звучить весняна мелодія)

 

Учениця в ролі Лесі Українки (далі позначаємо Леся Українка)

           На шлях я вийшла ранньою весною

           І тихий спів несміло заспівала.

           А хто стрічався на шляху зі мною,

          Того я щирим серденьком вітала.

 

В-1.   Мов крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, гордої і ніжної, волелюбної і лагідної.

 

В-2.   Леся була дитям Волині. У Звягелі вона народилася, у Луцьку написала свій перший вірш, а Ковельщина, куди родина Косачів преїхала в 1881 році, заполонила її душу природою, людьми й піснями.

 

Ольга Косач (сестра). Ми, діти, так зрослися зо всім колодяженсько-полісько-волинським, що уважали себе тоді й потім все життя не за чернігівців, як батько, не за полтавців, як мати, а за волинянів-поліщуків.

 

В-1.    Що значила для Лесі родина?.. Мати Ольга Петрівна Косач-Драгоманова – відома письменниця і громадський діяч (Олена Пчілка). Батько Петро Антонович Косач - юрист за освітою, людина прогресивних поглядів, знавець світової літератури.

 

В-2.     В сім’ї виховувалося шестеро дітей. Леся – друга дитина в сім ї. Появу кожної меншої дитини тут зустрічали з утіхою й радістю.

 

                    Колискова

(Учениця співає «Колискову» Лесі Українки, супроводжуючи грою на фортепіано).

 

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній-бо час.

             

Любо ти спатимеш,

Поки не знатимеш,

Що то печаль.

 Хутко прийматимеш

 Лихо та жаль.

 

Тяжка годинонько!

Гірка хвилинонько!

Лихо не спить...

Леле, дитинонько!

Жить – сльози лить.

 

Сором хилитися,

Долі коритися!

Час твій прийде

З долею битися, -

Сон пропаде...

 

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Поки є час!

 

Ольга Косач (сестра). Леся, наша Леся! Здається, зовсім недавно прибігала вона до нас, вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. Царівна наших дитячих мрій.