УСНИЙ ЖУРНАЛ «ДВАДЦЯТИЛІТНІЙ ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ» (до 70-річчя з дня народження Василя Стуса)
Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF)
УСНИЙ ЖУРНАЛ «ДВАДЦЯТИЛІТНІЙ ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ» (до 70-річчя з дня народження Василя Стуса)
Мета: ознайомити учнів із життєвим шляхом поета світового рівня, борця за справедливість; навчати розумінню, що таке добро і зло, в чому сенс людського життя, щастя; переконати, що правдиве слово митця будило совість нації; формувати високі моральні якості; виховувати національну гідність і свідомість.
(Звучить музика. На сцену виходять два янголи)
Янгол 1. 6 січня. Надвечір’я. З нетерпінням ми поглядаємо на небо, шукаючи першу зірочку, адже вона сповіщає, що народився Син Божий. Він народився, щоб наші гріхи взяти на себе, перейняти наші страждання, болі, переживання, заставити кожного з нас подивитись на себе зі сторони, проаналізувати свої думки, вчинки, бажання і змінити їх. Ісус Христос молився і сповнений сили духу, рішучості, мужності прямував Хресною дорогою. Без нарікань ніс свій Хрест.
Янгол 2. Він був людиною. І його боліла кожна рана, подряпина, а цвяхи забивали Йому просто в серце... Якою безмірною любов’ю до людей, до нас усіх наповнене Його серце, коли навіть в передсмертних муках Він думав не про себе, а про інших, тих, хто кидав в нього камінням, одягнув на голову терновий вінок, і кожна колючка впивалася йому в тіло, в Він просив: “Отче, прости їх, бо не відають, що творять”. Він страждав за нас, за наші ненависні думки, злі вчинки, бажання недоброго один одному.
(Звучить коляда)
Ведуча 1. 6 січня 1938 року на небі з’явилася нова зіронька. Вона оповістила про
народження нової людини. Це народився син людський. В сім’ї Стусів появився хлопчик. А оскільки народився він 6 січня, Ангелом-охоронцем вибрали Святого Василія і назвали Василем.
І сторінка
Родина та її роль у становленні Василя Стуса
Ведуча 2. Селянська родина Семена Дем'яновича та Їлини Яківни Стусів мала кількох синів та дочок. Василь був четвертою дитиною. Народився він 6 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського району Вінницької області
Ведуча 1. Сестра Василя Ярина померла від менінгіту, брат Іван підірвався на міні в роки Другої світової війни.
Малий Стус. Пам'ятаю, як поранило брата Івана. Як він лежав — з відбитою ніжкою лівою і вирваною осколком лівою щокою. Пам'ятаю, як мене підвели на цвинтарі до тіла — востаннє поцілувати. А я бачив лише родимку на правій щічці його і не хотів, геть-геть не хотів — ні цілувати, ні прощатися — з Іваном і його родимкою.
Ведучий 2. Втрата дітей була не єдиним випробуванням для родини. Вона переживала величезні нестатки, спричинені війною та голодом 1947 року.
Малий Стус. Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато — з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам'ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама, а мені від них геть боліла голова. То був мій 3-4 клас. Тоді, на тій біді, я став добре вчитися.
Ведуча 1.Важкі умови існування формували в хлопчика співчутливість, внутрішню силу, прагнення допомагати іншим. Він став наполегливо вчитися, намагаючись дорівнятися до дорослих. У нього виробилася навіть дитяча філософія.
Малий Стус. Мамі — тяжко, татові — тяжко. То й мені має бути тяжко — аж доти, поки й татові, й мамі не стане легше, аж доти, поки всім людям на світі не стане легше жити.
Ведуча 2. Однак залишилися і світлі враження з дитинства. Вони пов'язані з атмосферою у сім'ї. Стусові батьки були дуже релігійними і жили по-Божому між собою і між людьми. Високий моральний максималізм та культ особистої свободи передалися від матері синові, стали основою його громадянської позиції. Материні пісні зробили душу хлопчика чутливою до поезії.
Малий Стус. Перші уроки поезії - мамині. Вона знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки. І таких самих.
Мати Стуса.
Сину мій, сичу, не клени батька,
а пом'яни.
Мене ж прокляту, я твоя мати, —
мене клени.
Малий Стус. Коли мама наспівувала ці тужні слова, мої очі закипали сльозою. Чому «не клени батька»? Чому мати проклята? Не збагну ніяк. А сльози біжать з очей — і я ховаю їх, бо встидаюся сліз. Найбільший слід на душі – од маминої колискової.