Вечір-реквієм до Дня Перемоги

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF)

 

Вечір-реквієм до Дня Перемоги

Ведучий 2: Сьогоднішня урочиста лінійка присвячена видатній даті – 65-й річниці визволення від німецько – фашистських загарбників. 65–та весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх дітей, вас – їхніх внуків. Вітає і нагадує в 65-ий раз про страхіття війни і наказує берегти мир. Справді, це свято надзвичайно урочисте і особливе, і відчувається справжня і неповторна велич, значущість і всенародність цього свята. 

         Сьогодні на нашому святі присутні ветерани Великої Вітчизняної війни:...........................................................................................................................         Шановні ветерани! Низький уклін вам за наше мирне життя, за те, що зберегли Україну від фашизму і неволі!

Музика

Ведучий 2: Ветеранам ВВВ присвячується...

Грім

Ведучий 1. Все починалося з грому небесного,

         Такого жорстокого, такого нечесного.

         Із ненависного, злісного грому,

         Який на світанку вигнав із дому.

Ведучий 2. І шипить у ставку гаряче залізо,

         І полум’я дике шугає над лісом...

         І мама мовчазно-бліді, мов стіна...

         І тато поволеньки кажуть: “Війна!”

Музика ”Священна війна”

Ведучий 2: Пісню “Эх, дороги” виконує................................................................

 (Музика на її фоні голос)

 

Ведучий 1: Наказ фюрера германської армії від 16 вересня 41-го року.

Ведучий 2: “Щоб задушити невдоволеність радянських людей і затвердити авторитет германської влади, необхідно при першому ж приводі застосовувати найжорстокіші міри. Наприклад, за одного загиблого німецького солдата, повинна слідувати смертна страта 50-ти або 100 комуністів. Війська мають право і зобов’язані застосовувати в цій війні будь-які засоби без обмежень, також проти жінок, дітей, якщо тільки це сприяє успіху.

 

Музика

Мати з дитиною

Сын: Чего эти черные люди хотят?

Зачем они, мама, так злобно глядят?

Мать: За Сивкой пришли они в час ночной,

Не плачь, сыночек. Ты ведь со мной.

Сын: Зачем же мы тоже идем? Я боюсь.

         Ой, мама! Мне страшно. Я очень боюсь.

Мать: За Сивкой должны мы идти, потому

Что Сивке скучно без нас, одному.

Сын: Нам надо в село. Зачем же мы вдруг

         Свернули с дороги в соседский луг?

Мать: Накосит отец травы для коня,

         Чтоб Сивке быть сытым к рассвету дня.

Сын: Он вовсе не косит. Он подле межи

         Копает яму. Зачем, скажи?

Мать: Посадит он дивное дерево тут,

         И алые розы на нем расцветут.

Сын: Стоять оно будет в полном цвету,

         Наверно, когда я уже подрасту?

Мать: Конечно, сынок. А теперь не гляди.

         Зажмурься. Вздремни у меня на груди.

Сын: Ты тоже заснешь?

Мать: Мы оба заснем

         Средь роз, горящих алым огнем.

Сын: Не спится мне, мама.

         Но что это? ОЙ!

         Что делают черные люди с тобой?

         Зачем наставляют ружья на нас?

Мать: Не надо смотреть, сыночек, сейчас.

         Минутку одну потерпеть – не беда.

         Никто уж не будет нам страшен тогда.

Музика “Выстрел грянул”

Ведущий 1. И черные люди уже не видны

         При смутном сиянии кровавой луны.

         Сынок не боится теперь никого.

Все мирно на тихом лугу и мертво.