Вечір-реквієм до Дня Перемоги
Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF)
Вечір-реквієм до Дня Перемоги
Ведучий 2: Сьогоднішня урочиста лінійка присвячена видатній даті – 65-й річниці визволення від німецько – фашистських загарбників. 65–та весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх дітей, вас – їхніх внуків. Вітає і нагадує в 65-ий раз про страхіття війни і наказує берегти мир. Справді, це свято надзвичайно урочисте і особливе, і відчувається справжня і неповторна велич, значущість і всенародність цього свята.
Сьогодні на нашому святі присутні ветерани Великої Вітчизняної війни:........................................................................................................................... Шановні ветерани! Низький уклін вам за наше мирне життя, за те, що зберегли Україну від фашизму і неволі!
Музика
Ведучий 2: Ветеранам ВВВ присвячується...
Грім
Ведучий 1. Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому.
Ведучий 2. І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум’я дике шугає над лісом...
І мама мовчазно-бліді, мов стіна...
І тато поволеньки кажуть: “Війна!”
Музика ”Священна війна”
Ведучий 2: Пісню “Эх, дороги” виконує................................................................
(Музика на її фоні голос)
Ведучий 1: Наказ фюрера германської армії від 16 вересня 41-го року.
Ведучий 2: “Щоб задушити невдоволеність радянських людей і затвердити авторитет германської влади, необхідно при першому ж приводі застосовувати найжорстокіші міри. Наприклад, за одного загиблого німецького солдата, повинна слідувати смертна страта 50-ти або 100 комуністів. Війська мають право і зобов’язані застосовувати в цій війні будь-які засоби без обмежень, також проти жінок, дітей, якщо тільки це сприяє успіху.
Музика
Мати з дитиною
Сын: Чего эти черные люди хотят?
Зачем они, мама, так злобно глядят?
Мать: За Сивкой пришли они в час ночной,
Не плачь, сыночек. Ты ведь со мной.
Сын: Зачем же мы тоже идем? Я боюсь.
Ой, мама! Мне страшно. Я очень боюсь.
Мать: За Сивкой должны мы идти, потому
Что Сивке скучно без нас, одному.
Сын: Нам надо в село. Зачем же мы вдруг
Свернули с дороги в соседский луг?
Мать: Накосит отец травы для коня,
Чтоб Сивке быть сытым к рассвету дня.
Сын: Он вовсе не косит. Он подле межи
Копает яму. Зачем, скажи?
Мать: Посадит он дивное дерево тут,
И алые розы на нем расцветут.
Сын: Стоять оно будет в полном цвету,
Наверно, когда я уже подрасту?
Мать: Конечно, сынок. А теперь не гляди.
Зажмурься. Вздремни у меня на груди.
Сын: Ты тоже заснешь?
Мать: Мы оба заснем
Средь роз, горящих алым огнем.
Сын: Не спится мне, мама.
Но что это? ОЙ!
Что делают черные люди с тобой?
Зачем наставляют ружья на нас?
Мать: Не надо смотреть, сыночек, сейчас.
Минутку одну потерпеть – не беда.
Никто уж не будет нам страшен тогда.
Музика “Выстрел грянул”
Ведущий 1. И черные люди уже не видны
При смутном сиянии кровавой луны.
Сынок не боится теперь никого.
Все мирно на тихом лугу и мертво.